 Важливою
структурною ланкою серед учасників навчально-виховного процесу в сучасній школі
є учнівське самоврядування. У нашій школі його функції здійснює учнівський
парламент, який долучається до участі в різноманітних починаннях у житті школи.
Цікавляться школярі й роботою органів самоврядування вищого рівня, зокрема,
міського самоврядування. З цією метою шкільні «парламентарі» запросили до школи
міського голову Корінного Олександра Олександровича.
Учора
Олександр Олександрович завітав до нашої школи і зустрівся з шкільною громадою.
Ця зустріч стала можливою завдяки ініціативі педагога-організатора й куратора
учнівського парламенту Савчук Людмили Анатоліївни та вчителя української мови
та літератури Черненко Валентини Володимирівни.
Своєму заходу
організатори дали назву «Людина, гідна поваги». І це не простот комплімент на
адресу посадовця високого рангу, каже Людмила Анатоліївна. Головним завданням
організаторів зустрічі було донести до свідомості старшокласників думку про те,
що кожному звичайному школяреві цілком можливо стати в майбутньому достойною й
успішною людиною, якщо тільки бути цілеспрямованим і прагнути своєї мети.
Захід
проходив у формі теплої невимушеної бесіди мера міста зі школярами. Учнів
цікавило багато питань і про шкільне дитинство, і про захоплення, і про
особисте життя Олександра Олександровича, а найбільше – чи легко стати мером.
Олександр Олександрович залюбки поділився з дітворою своїми спогадами, думками
і трішки – планами на майбутнє (хоча загадувати наперед мер не любить – йому
зручніше свідчити про здобутки, уже втілені в життя). Здавалося, гість
почувався «своїм» у стінах школи, адже колись закінчив цю школу й певний час
працював тут учителем. А з відгуків про нього його вчителів і колег Черненко
Валентини Володимирівни та Вишневецької Людмили Дмитрівни старшокласники
відчули, що той колишній непосидючий і неспокійний Сашко й тепер живе у цьому
статечному молодому чоловікові, небайдужому до оточуючого світу, який своїми
енергією і завзяттям заряджає інших людей, дорослих і малих, аби й ми, як він,
любили своє місто, свою малу батьківщину і своє життя.
Наталія Андріяш        
|
